Шрифт:
– Я не проти матріархату - більше б порядку було…
– А я не проти маріхуани! Ха-ха-ха!
– А ви чому мовчите?…
– Я пива взагалі не п’ю - воно подвоює калорії!
– А найголовніше, там місцеве населення просто шаленіє від наших дівок!
– …Парфе?
– …Це не парфе - це сорбет…
– Біле чи червоне?
– Я і вина не п’ю…
– А мій, коли я від’їжджала, дав мені ось це.
– Що це?
– «Ксенікал».
– А-а… Але ж у вас непогана фігура!
– Це тому, що я в джинсах…
– А ви чого мовчите?…
– Так от, там, на Маврікії, я бачила Джоні Деппа! Правда-правда! Так, як бачу вас зараз. Він та-а-ак поглянув…
– А ви чого мовчите?
– А про що «Останнє танго в Парижі»?
– Про секс…
– Та нічого там такого немає. Це - квіточки! У порівнянні з нинішнім кіно… - А ви чого мовчите?…
– Гемінгвей якось сказав, що жінки, гроші та амбіції заважають чоловікові досягти своїх висот! І я з ним цілком згоден… А ви чого мовчите?
– Ха-ха-ха!
– Мовчазна жінка виглядає загадковішою…
– А ви чого мовчите?
– А я проти будь-яких допінгів! Це псує молодь…
– …або… розумнішою. Вибачте…
– Ха-ха-ха…
– А якби тут була не пивниця, а м-м-м… скажімо, сауна - було б краще?!
– А ви чому мовчите?
– …Так, от. Лікарі пішли, бо якраз було 31 грудня. А я почала тупо битися головою об стіну…
– …
– А ви чому мовчите?
– Я Гемінгвея читав лише у дитинстві. Нині - час іншої літератури…
– …
– А ви чому…
Я не мовчу! Невже ви не чуєте, що я не мовчу?!
Гемінгвей сказав так: «Жінки, гроші й амбіції заважають чоловікові досягти своїх висот. Але відсутність цього - також!»
Еллі писав роман після фільму Бертолуччі. І роман, як на мене, вийшов невдалим, хоча побив рекорди продажів за два тижні. Книга - про секс. Фільм - про те, що любов може жити три дні. Решта - смерть або побут. А ці дві речі для любові майже однакові. Любов може існувати на межі смерті і побуту. І майже ніколи - у своєму первісному стані… Без слів…
– О! Кавун! Без кісток!
– Ну, це ж вам не село! Європа, блін!
– А ви коли-небудь спостерігали за виразом обличчя людини, що їсть кавун і випльовує насіння?
– Тобто?
– Ну, немає нічого тупішого за це видовище. От простежте в цю мить хоча б за собою!
– І що?
– Ха-ха-ха!
– Тоді зрозумієте, що я маю на увазі. Обличчя ніби застигає в безтямності, а з рота ніби саме по собі вистрибує насіння…
– Ха-ха-ха!
– Очі трохи вирячені, внутрішній погляд зосереджений на цьому процесі, губи - рурочкою…
– Ха-ха-ха!
– Так, так. І в цю мить людина ні про що не думає! Навіть якщо перед тим розв’язувала теорему Ньютона.
– Ха-ха-ха!
– Звісно, вона доїсть кавун - і знову набуде свою втрачену значущість. Але поїдання кавуна - саме кавуна!
– викликає у мене жах, відчуття олігофренії…
– Ой! Тоді я взагалі не їстиму цю отруту для мозку!
– Ха-ха-ха! Ну, що ви, шановна, в цих пурпурових квадратиках зовсім немає насіння… Погляньте, це майже витвір мистецтва!
– Так, в Японії, наприклад, головним є не смак страви, а те, як вона нарізана!
– Ой, я не була в Японії…
– Ну, у вас ще все попереду!…
– А ви, ви були в Японії?…
– Зайвий клопіт питати. Ця чарівна пані, здається, зневажає наше товариство…