Шрифт:
Чоловік подивився на вуличний ліхтар, а потім на Джексона. Він був приблизно такого ж віку, як Джексон, можливо, на чотири чи навіть п’ять років старший. На ньому був твідовий піджак із чорним перцем, пом’яті фланелеві штани, біла сорочка й темна краватка. У нього було худе обличчя, яке просто не було виснаженим. Його каштанове волосся можна було б підстригти, але вуса, які він носив під гострим носом, здавалися добре доглянутими. На його підборідді було занадто багато кісток.
"Ми знайшли його в Каїрі", - сказав чоловік.
«Плоскару».
Чоловік кивнув і знову посміхнувся. «Старий Нік».
«Під час війни».
"Це вірно. Ми підписали його».
«Хто його підписав?»
«Моя стара фірма».
"І хто ти?"
«Бейкер-Бейтс. Гілберт Бейкер-Бейтс».
«Через дефіс».
— Правильно, — сказав Бейкер-Бейтс і засунув ліву руку в кишеню піджака. Вийшов з пачкою сигарет. Lucky Strikes. Він запропонував їх Джексону, який відмовився, похитавши головою. Бейкер-Бейтс запалив собі одну запальничкою часів війни Zippo сіро-оливкового кольору.
«Це, мабуть, тягар, цей дефіс», — сказав Джексон.
«Я вже не дуже цього помічаю».
«Якою була стара фірма в Каїрі — SOE?»
«Мало ймовірно».
"Інший?"
Бейкер-Бейтс кивнув і випустив дим.
«Що тобі хотілося від гнома?»
Бейкер-Бейтс почекав, поки повз проїде машина. Автомобіль являв собою стандартне купе Ford 1938 року випуску з видутим глушником. У ньому було двоє чоловіків, мексиканців. Бейкер-Бейтс витріщився на них, коли вони наближалися до «Плімута», сповільнилися й помчали.
«Одного разу в Бухаресті він виконував для нас кілька дивних робіт. Коли я знайшов його в Каїрі, він помирав з голоду, живучи за рахунок якогось гіппо, якого він вишикував. Ну, ми знову взялися за нього; дав йому ванну; провів його через дивний курс Алекса — здебільшого шифрування; а потім скинув його та кулака назад до Румунії з двадцятьма клятими тисячами золота».
"Долари?"
«Фунтів, хлопче, фунтів. Золоті соверени, хоча, слава Богу, вони були ваші, а не наші».
"Шахта?"
«OSS. Складаємо разом; вони заплатили за це. Ваші хлопці хотіли двох речей: по-перше, інформації про те, наскільки добре попрацювали ваші бомби на нафтопереробних заводах у Плоешті, а по-друге, як румуни зберігали ваших пілотів, яких вони збили. Ми б узяли будь-що інше, що гном міг би зняти, і відправили б назад. Плюс будь-які біди, які він міг створити. Ось для чого було золото».
— Ви скинули його на парашуті, га?
«Правильно».
«Це, мабуть, було видовище».
Бейкер-Бейтс байдуже знизав плечима.
«Тож він увійшов із собою близько ста тисяч доларів золотом».
Бейкер-Бейтс випустив трохи диму. "Про те, що"
«Я б сказав, що ти зробив одну дурну помилку».
«Ну, як то кажуть, якщо тобі потрібен справжній злодій, то треба зрубати його з шибениці або найняти румуна. Ми найняли двох».
«Кулак також був румуном?»
«Правильно».
«І ти більше ніколи не чув про них».
«О, ми чули про них, гаразд», — сказав Бейкер-Бейтс. «Одного разу. Повідомлення з п’яти слів: «Плоскару мертвий. Поліція наближається».
Джексон відкинувся на спинку шкіряного сидіння, подивився на вуличний ліхтар і зареготав. Регіт тривав, поки не перетворився на сміх.
"Що смішного?"
«Я думаю, що Нік уже витратив ваші гроші».
«Це нас не хвилює. Ми давно списали цього поганого виродка. Він давня історія. Крім того, це були не наші гроші, чи не так?» Наче відповідаючи на власне запитання, Бейкер-Бейтс викинув цигарку в темряву. — Ви двоє, ви й гном, ви нас мало цікавите. Ви списоносці. Це дружок у центрі сцени, який нас справді цікавить».
Джексон кілька хвилин дивився на худого англійця. — Курт Оппенгеймер, — сказав він нарешті.
«Це хлопець. Курт Оппенгеймер, син короля блискавок».
Джексон кивнув. — І ти розкажеш мені про нього.
Здавалося, Бейкер-Бейтс замислився над цим. Він глянув на годинник і сказав: «Твоє частування?»
— Звичайно, — сказав Джексон. "Я пригощаю."
Бар, який вони знайшли, був лише за кілька кварталів від готелю. Це було маленьке місце з дірою в стіні, трохи вогке, трохи смердюче, і його кілька клієнтів були сумними мексиканцями, які, здавалося, мали ще сумніші проблеми, які вони обговорювали тихо. І Джексон, і Бейкер-Бейтс замовили пиво і випили його з пляшки.