UR.ANUS
Рубаї (з іл.)
вернуться

Хайям Омар
Шрифт:
* * *
157 Безглуздо мучити себе самого - хай Малий достаток твій, ти лишку не шукай: Тим, що од вічності записане тобі, Будь задоволений, бо це ж і є твій пай!
* * *
158 Коли в заховане ти мислю прозираєш, Чому дарма собі журбою серце краєш? Адже по-твоєму не зробиться, ти знаєш! Живи хвилиною - добром, що зараз маєш!
* * *
159 О небо мовчазне! В твоему лоні згас Вже не один Махмуд і не один Айяз! Тож пиймо, бо життя ненадовго дається, І ті, що відійшли, не вернуться до нас!
* * *
160 Є рай на березі небесної ріки... А я кажу: там рай, де ллють вино в чарки. Бери готівку лиш, наплюй на обіцянки, Бо бубни слухати приємно здалеки.
* * *
161 Будь весел, не марнуй свого життя у горі, Бо в небі довго ще зіходитимуть зорі! Ти прахом зробишся, і піде прах на цеглу, I муром станеш ти в сусідовій коморі.
* * *
162 Не вічно житимем: урветься волокно! Найкраще думати про любку та вино. Навіщо міркувать про вічне й про минуще? Коли розлучимось, нам буде все одно!
* * *
163 О Доле! Злочини ти твориш - і сама Їх потім визнаєш! Даруєш ти сліпма Добро мерзотнику, а праведному - кару. Чи одуріла ти? Чи вижила з ума?
* * *
164 Щодня змагаюся, борюся сам з собою, Живу й не відаю ні втіхи, ні спокою! Хай ти простиш мене... Та сором лютий палить Мене за помилки, що коїв я і кою!
* * *
165 Ми в нашому шинку гостюєм невиводно, I всесвіт гудимо, і лаєм принародно. Запитуєш: куди ми підемо по смерті? Налий вина мені - і йди куди завгодно!
* * *
166 Якщо в нас істина - іносказання, Навіщо, серце, всі твої терзання? Змирися з долею! Заради тебе Не змінять небеса свого писання!
* * *
167 З тобою нарізно я знову затужив. Усюди буду я з тобою, поки жив. Пішов - і тисяча сердець без тебе тужить, Прийшов - і тисячу нових заполонив.
* * *
168 Всі таємниці пильно зберігай, Щоб не дізнався нелюд і шахрай. I зваж: як з іншими ти поведешся, Того від інших і собі чекай.
* * *
169 Ланцюг від милої і навіть рана - щастя. Буть курявою там, де йде кохана,- щастя. Коли й ущипливе тобі словечко кине, Радій, бо кожна річ, від неї дана,- щастя.
* * *
170 На вулиці красунь блукаємо сьогодні, Кохання та вино вславляємо сьогодні! Ми увільнилися назавжди від буття - I в царство Вишнього вступаємо сьогодні.
* * *
171 Я змарнував життя, мій подих зіпсувався, I хліб гірчить мені, і з горем я спізнався. Веління Вишнього сповняти не спішив я, А недозволене... я завжди в нім кохався!
* * *
172 Хоч я не шліфував покірності перлину I тягаря гріхів з плечей своїх не скину, Все ж не пускаюся я берега надії, Бо тільки істину я визнаю єдину.